НЕДОТИ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що недото́рка. — Старша [сестра], тепер пані графиня, та була вроджена пані, горда, недотика (Фр., VIII, 1952, 57); Ото, яка недотика! Не та рано встала, Що до світа упилася.. А та, що й проспалась! (Шевч., І, 1963, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 301.