НЕДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. Нездатний до діяльності.
2. юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 284.