НЕЖУРБЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що нежурли́вий. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався сим випадком (Вовчок, І, 1955, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 305.