НЕЗДОРО́ВИЙ, а, е.
1. чим і без додатка. Який страждає якою-небудь хворобою або має погане здоров’я; хворий. Оксана нездорова нервами (Л. Укр., V, 1956, 399); [Параска:] Ти, знать, нездорова, в тебе голівка болить. Кажи, доню, болить? (Вас., III, 1960, 39); // Який свідчить про наявність якої-небудь хвороби, відсутність здоров’я. Голова у нього була важка, лиса і квадратна, руки маленькі, нервові, очі олов’яні; обличчя брюзкле, нездорового картопляного кольору (Тют., Вир, 1964, 343); — Чого цей корінець має такий нездоровий вигляд? (Коцюб., І, 1955, 208).
2. Шкідливий для здоров’я. Гнила та нездорова зима зовсім оголила дахи (Ільч., Серце жде, 1939, 397); В цілому клімат Мадагаскарської області нездоровий. Всюди, навіть на узгір’ях, лютує пропасниця (Посібник з зоогеогр., 1956, 49).
3. перен. Не такий, як треба; ненормальний. Іван Антонович, розлютившись, кричав, що, доки командує ротою, нікому не дозволить створювати в ній нездорові взаємини (Гончар, III, 1959, 331); Комедія — один з видів драматичних творів, в якому викриваються нездорові суспільні або побутові явища, висміюються людські пороки, негативні риси характеру (Укр. літ., 9, 1957, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 316.