НЕЗНА́ЙКО, а, ч. і ж., розм. Людина, яка нічого не знає або не знає чого-небудь. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить (Укр.. присл.., 1955, 91); Гордій уже давно знав, що Федот приїхав, ..але зараз навмисне удавав із себе незнайка і поводив себе так, ніби перший раз побачив (Тют., Вир, 1964, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.