НЕКУКІ́БНИЦЯ, і, ж., діал. Недбала, лінива жінка. [Мати:] Якби ж я знала, що вона така нехлюя, некукібниця!.. (Л. Укр., III, 1952, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 330.