НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, а, е. Який не боїться нічого, якого важко або неможливо злякати; неполохливий. Він витягає його [полтинник], щоб ще раз подивитися і згадати сутінки морського дна, вусатих нелякливих риб і сонце (Собко, Скеля.., 1961, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 333.