НЕМО́В.
1. спол. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень у знач. наче, неначе, ніби, мов. Хлопці билися із собою, немов півні (Вовчок, І, 1955, 348); Кострубаті й присадкуваті верби.. чіплялися оголеним корінням за землю, немов хижий птах загнав пазури у здобич (Коцюб., І, 1955, 308); Дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді (Рильський, І, 1960, 160); На економовому обличчі, немов чорні жучки, сердито ворушаться бородавки (Стельмах, І, 1962, 562).
2. спол. з’ясувальний. Уживається для приєднання підрядних речень способу дії, додаткових, означальних та для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т. ін. щодо висловленого в них. Дарка всміхнулась не так, як перший раз, а немов розцвіла (Л. Укр., III, 1952, 652); Здалось, немов отут передо мною висіло чорне довге щось (Тич., II, 1957, 105); Серед солдатів чутка розійшлась, Немов по радіо учора відкілясь Передали, що кінчилась війна (Підс., Героїка, 1951, 36).
3. част. Уживається для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т. ін. щодо висловленого в реченні. Дим став немов густішим, до нього примішалося ще щось (Хотк., II, 1966, 197); Коли маєток серед численних спалахів засяяв своїми білими колонами, Денис немов і справді побачив свого брата, що звівся серед темряви степу вже не простим рибалкою з-над Бугу, а могутнім нездоланним воїном (Гончар, III, 1956, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 338.