НЕОБСТРІ́ЛЮВАНИЙ, а, е. Який не піддається обстрілу. З ними на передньому краю, у самому серці бою, він відчував себе певніше й безпечніше, ніж у справді-таки безпечнім, необстрілюванім вибалку, але без них, без своїх вогневиків (Гончар, III, 1959, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 345.