НЕОТЕНІ́Я, ї, ж. Здатність організмів досягати статевої зрілості й розмножуватись на стадії личинки. У багатьох видів хвостатих земноводних спостерігається, що вони можуть не тільки досягати у стані личинки розмірів статевозрілих тварин, але здатні в личинковому стані до розмноження, як, наприклад, це спостерігається у альпійського тритона. Таке явище називається неотенією (Визначник земноводних… 1955, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 698.