НЕОТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Якого не обробляли тесанням. Майстри на місці мусили занадто грубе та неотесане дерево обробляти наново (Фр., VIII, 1952, 384); Вони проминули фруктовий сад, і за огорожею, кладеною з неотесаного каменю, відкрилось дворище (Смолич, Ми разом.., 1950, 117).
2. перен., розм. Некультурний, неосвічений, невихований. — Що за жалібна, тужна пісня? — подумала Ядзя. — Відки беруться у того простого неотесаного люду такі глибоко зворушливі й високопоетичні пісні (Кобр., Вибр., 1954, 99); — Я добре знаю, що тобі зі мною буде нудно. Я хлопець похмурий, більше мовчу, одним словом — селюк неотесаний… (Кучер, Прощай.., 1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 350.