НЕОХО́ЧИЙ, а, е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось. То був звичайний офіцер-стройовик, незвичний і неохочий до поліцейської служби (Смолич, V, 1959, 612); Лише коли-не-коли виходив [Дмитро] на гулянки, був невеселий, неохочий до розмов (Стельмах, II, 1962, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 351.