НЕПЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непе́вний 1, 2, 4— 6. Він відчув у її голосі приховану тривогу й непевність (Руд., Вітер… 1958, 148); Подорож по німецьких просторах спротивилась мені через таку непевність шляхів (Л. Укр., IV, 1954, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 352.