НЕПИ́ШНИЙ, а, е, діал.
1. Скромний. [Аврелія:] Навіть ту непишну одіж, що я ношу, віддав би [Мартіан] на убогих, якби я вмерла… (Л. Укр., III, 1952, 279).
2. Негордий, простий. Нігде нема таких дівчат красивих, моторних.., непишних, як на Гончарівці (Кв.-Осн., II, 1956, 310).
3. у сполуч. з я к. Засоромлений, сконфужений. Вийшов я й відси [від адвоката], як непишний. Але тепер уже підступає мені злість під серце (Март., Тв., 1954, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 354.