НЕПО́ВНИЙ, а, е.
1. Не зовсім наповнений чим-небудь. Хома дрібулить [дрібцює] додому з неповним мішком за плечима (Тют., Вир, 1964, 368); Біля її ніг стояла на землі полив’яна ще неповна миска, а треба нарвати [вишні] доверху (Шиян, Баланда, 1957, 142).
2. Не доведений до необхідної норми, межі, розміру і т. ін. Американська статистика показала, що близько половини всіх робітників зайняті неповний робочий час (Ленін, 24, 1972, 259); Колись це був знаменитий баритон, та ще й зараз він може заспівати для друзів у неповний голос з великим почуттям (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 27); // Який не містить у собі повного набору, комплекту, складу чого-небудь. — А це — волошки й сокирки. Давай я віднесу в хату-лабораторію. Там у нас ще неповна колекція бур’янів (Донч., VI, 1957, 36); // Не зовсім закінчений, завершений. Сватання налетіло, мов завірюха, а весілля вирвало її з хутора в неповних шістнадцять років (Стельмах, І, 1962, 320).
∆ Непо́вне ре́чення — речення, в якому опущений один чи обидва головні члени. Неповні речення.. характеризуються відсутністю якого-небудь члена, що потреба в ньому випливає з граматичної структури даного речення (Курс сучасної укр. літ. мови, II, 1951, 73); Непо́вний мі́сяць — фаза Місяця, коли видно лише частину його диску. Неповний місяць плавав над лісом (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 356.