НЕПОДАЛЕКУ́, присл., розм. Те саме, що неподалі́к. Нарізно од піщан, неподалеку, стояли прикажчики у червоних сорочках, у широких бородах.. (Мирний, І, 1949, 195); Десь зовсім неподалеку, за два-три квартали, вибухнув постріл (Головко, II, 1957, 575).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 358.