НЕПРИ́ЯЗНО.
1. Присл. до непри́язний. Вона неприязно поглядала на Параскіцу, бліду, немов стривожену чимсь (Коцюб., І, 1955, 277); — На яку тему ви приїхали читати лекцію? — сухо й неприязно запитав Оксен (Тют., Вир, 1964, 101).
2. перен., у знач. присудк. сл. Непривітно, похмуро. Тремтить якийсь вогник здалека, — Се певне в хатині лісній; Мене той вогонь не привабить: Неприязно в хаті сумній (Л. Укр., IV, 1954, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 370.