НЕПРЯМИ́Й, а́, е́.
1. Який не стосується прямо, безпосередньо чого-небудь, не зв’язаний з основним; не безпосередній. Нашу увагу звернено до центрів галактик — їх ядер. І ось чому. Кілька років тому були одержані непрямі дані про величезні вибухи в ядрах (Знання.., 4, 1965, 2).
2. спец. Який здійснюється, відбувається не безпосередньо, а з проміжними періодами, етапами.
∆ Непряма́ мо́ва, грам. — чужа мова, яка передається за допомогою підрядних речень. Відмінно від прямої мови непряма мова ніколи не може бути самостійним реченням (Курс сучасної укр. літ. мови, II, 1951, 351); Непрями́й відмі́нок, грам. — будь-який відмінок, крім називного. Великий інтерес становлять спостереження Ф. Є. Корша над вживанням в українській мові що з непрямими відмінками особового займенника (Мовозн., XIII, 1955, 21); Непрями́й дода́ток, грам. — додаток, виражений будь-яким непрямим відмінком з прийменником або без нього, за винятком знахідного відмінка. Основне значення непрямого додатка — виражати об’єкт, який пов’язується з дією або станом, вираженим в підпорядковуючому слові (Сл. лінгв. терм., 1957, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 373.