Слово "нерв" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НЕРВ, а, ч.

1. Тонка волокнина в організмі людини, хребетних та більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка управляє діяльністю організму. [Семен:] Я надіюся, що він [лікар] вилікує мене, бо хоч око і пошкоджене, але нерв живий (Мороз, П’єси, 1959, 29); Черепномозкові нерви беруть початок від головного мозку і поширюються в ділянці голови і шиї (Анат. і фізіол. людини, 1957, 141).

2. тільки мн. Система таких волокон, які обумовлюють загальний стан, поведінку і діяльність всього організму людини. [Стась:] Мамо, випий краще своїх крапель — у тебе нерви заспокояться (Вас., III, 1960, 194); Напружені нерви тримали все тіло і мозок в стані якогось дивного, неспадаючого збудження (Ткач, Плем’я.., 1961, 195).

◊ Гра́ти на не́рвах див. гра́ти2; Ді́яти на не́рви — збуджувати, дратувати кого-небудь; Дратува́ти не́рви — хвилювати, непокоїти, виводити з спокійного, урівноваженого стану кого-небудь. Сон та вчорашній вечір не йшли йому з голови, дратували нерви (Коцюб., І, 1955, 463); Псува́ти не́рви: а) (кому) хвилювати, непокоїти, виводити з спокійного, урівноваженого стану кого-небудь; б) (собі) хвилюватися, роздратовуватися, збуджуватися. Чи варто псувати собі через нього нерви? (Донч., V, 1957, 501); Стальні́ (залі́зні) не́рви- тверда, сильна воля й твердий, сильний характер. — Тільки завдяки моїм стальним нервам я не турнув їх [відвідувачів] в три шиї з салону (Головко, II, 1957, 534).

3. перен. Головна рушійна сила чого-небудь; центр, організуюче ядро якої-небудь діяльності. — Партійний комітет покладає.. втримати залізницю, цей останній живий нерв, що зв’язує нас з червоним світом (Гончар, II, 1959, 105); Транспорт — головний нерв народного господарства (Наука.., 1, 1959, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 374.