НЕРВО́ВО, присл.
1. Збуджено, роздратовано. Гнат мовчав і нервово теребив шапку (Коцюб., І, 1955, 37); Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка (Тют., Вир, 1964, 96).
2. Судорожно, гарячково. Заридала [Василина] голосно, нервово, затуливши лице долонями (Н.-Лев., II, 1956, 78); Сержанта затрясло. Повіки його нервово засіпалися (Гончар, III, 1959, 212).
3. перен. Різко, поривчасто, напружено. Малий годинник нервово забився, затріпотів, чітко затакав (Ірчан, II, 1958, 104); Моталка починає густи нервово в моїй руці (Ю. Янов., II, 1958, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 374.