НЕРВОВОХВО́РИЙ, а, е. У якого розладнана нервова система. Тварин врівноваженого типу нам не вдалося зробити нервовохворими навіть зіткненням протилежних процесів, що являє собою особливо хвороботворний прийом (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 171); // у знач. ім. нервовохво́рі, рих, мн. (одн. нервовохво́рий, рого, ч.; нервовохво́ра, рої, ж). Людина з розладнаною нервовою системою. Вона сказала, що Женю треба лікувати в четвертому санаторії-лікарні для нервовохворих (Сміл., Сашко, 1957, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 374.