НЕРОДЮ́ЧИЙ, а, е. На якому рослини дають поганий урожай. Гній потрібний для вигнойки полів, без котрої тутешня убога неродюча земля нічого не родила б (Н.-Лев., II, 1956, 401); Неродючі раніше землі дають тепер високі врожаї (Хлібороб Укр., 6, 1965, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 377.