НЕСПОДІ́ВАНИЙ, а, е. Якого не чекали: якого не можна було передбачити; непередбачений. Повертаючись з поля додому, гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя (Мирний, IV, 1955, 229); Зоня і Юзя здригнулись від сього несподіваного співу, що знявся десь посеред кущів малини (Л. Укр., III, 1952, 660); Дома Данила чекав несподіваний гість (Коп., Лейтенанти, 1947, 218); Несподіваний дужий стук у двері примусив його здригнутись (Довж., І, 1958, 320); // у знач. ім. несподі́ване, ного, с. Те, чого не чекали, не передбачали. І отут враз зчинилось несподіване. — Засідка! — догадавсь Артем і в першу мить навіть розгубився (Головко, II, 1957, 246); // Який швидко, раптово з’явився, настав і т. ін. Онися сама до себе зареготалась од своєї несподіваної думки (Н.-Лев., III, 1956, 20); Начальник районного відділу зв’язку Волинчук здивувався з моєї несподіваної появи (Жур., Звич. турботи, 1960, 43); Весняна гроза завжди несподівана, завжди жадана (Збан., Переджнив’я, 1960, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 386.