НЕУХИ́ЛЬНО. Присл. до неухи́льний. Директор особливо уважно слідкував за тим, щоб всі обіцянки, дані на зборах, виконувалися неухильно (Собко, Запорука.., 1952, 225); Починаючи від 1878 року, Іван Франко неухильно іде по стопах Шевченка, який закликав гострити сокиру на царів (Тич., III, 1957, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.