НЕЧЕПУРНИ́Й, а́, е́.
1. Який не дотримується чистоти, порядку; неакуратний. З натури нечепурна, неохайна,Олександра зовсім опустила руки (Коцюб., І,1955,26); Хто ж таки, бувши у привітних господарів у гостях, каже господині: — Ну, яка ж таки, хазяєчко, ви нечепурна та несимпатична! (Вишня, І, 1956, 304).
2. Який має неприбраний, неохайний, неакуратний вигляд. Трахтемирів геть горою Нечепурні свої хатки Розкидав з долею лихою (Шевч., II, 1953, 25); — Чого це ви, товаришу Подолян, — питає вона, — ходите на фермі такий нечепурний? (Жур., Опов., 1956, 190); Антося повела Марину Павлівну до себе, в маленьку кімнатку на другому поверсі облупленого, нечепурного будиночку (Донч., VI, 1957, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.