НЕЧЕ́СНО. Присл. до нече́сний. [Лукерія Степанівна:] Як же ти посміла сказати батькові в вічі, що він нечесно поводиться з Леонідом Петровичем? (Кроп., II, 1958, 296); // у знач. присудк. сл. Коли я дам вам пораду, то це з мого боку буде нечесно (Собко, Запорука.., 1952, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.