НО́МЕР, а, ч.
1. Порядкове число предмета серед інших однорідних. Кожна крапка на карті має свій порядковий номер (Донч., II, 1956, 75); Як відомо, номер елемента з таблиці Менделєєва збігається з величиною заряду ядра (Наука.., 8, 1963, 28); Пантелеймон Гаврилович зняв телефонну трубку, набрав номер (Руд., Остання шабля, 1959, 284).
2. Який-небудь предмет, позначений порядковим числом. Вже більше як десять років родина Бондаренка жила тут, на Гоголівській, у номері сімнадцятому (Головко, II, 1957, 440); // Окремий примірник газети, журналу і т. ін. Надвечір у городі не можна було вже знайти в газетярів ювілейного номера з портретом Шевченка (Вас., І, 1959, 365); Кость.. ховає під подушку старий номер "Вокруг света" (Донч., І, 1956, 50).
3. Шматок картону, жерсті і т. ін. з позначеними на ньому цифрами, що є певним документом, знаком інвентаризації і т. ін. У кожного з них [голубів] на нозі невеличке гумове кільце й номер (Донч., І, 1956, 53); Всі свині, які перебувають на відгодівлі, повинні мати індивідуальні вушні номери, без чого не можна організувати контроль за ходом відгодівлі (Свинар., 1956, 318).
4. Позначення розміру одягу, взуття і т. ін. На кожному платті, кофті або спідниці — номер (Собко, П’єси, 1958, 67); Нитки шістдесятого номера.
5. Окрема кімната в готелі, лазні і т. ін. — Я вже давненько живу в Києві, найняла в найдешевшому заїзді номер (Н.-Лев., IV, 1956, 277); Турбай і Ладимко поселилися в готелі "Москва" в одному номері (Руд., Остання шабля, 1959, 572).
6. У концерті, цирковій виставі і т. ін. — окремий виступ артиста або групи артистів. Акробати з баяністом закінчували свій номер (Дмит., Наречена, 1959, 177); На сцені дівчинка Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер (Ів., Вел. очі, 1956, 76).
7. військ. Солдат або сержант, що має певні обов’язки в обслуговуванні техніки. Служив він другим номером біля станкового кулемета (Кучер, Зол. руки, 1948, 43); Водій.. маскує машину, а номери обслуги перекочують гармату ближче до кущів (Рад. Укр., 19.XI 1961, 3).
8. перен., розм. Який-небудь несподіваний, дивний вчинок. Данько уже жде від нього [Мануйла] якогось веселого номера (Гончар, Таврія, 1952, 190).
◊ Одина́дцятим но́мером, жарт. — пішки. — Тут мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай бувало з веломашини і пхай на гору одинадцятим номером (Гончар, III, 1959, 275); [Цей] но́мер не про́йде — так не буде, не вийде, не вдасться що-небудь. — А ми не віддамо [хлопчика]! — рішуче заявив кашовар.. — Ні, ні, цей номер не пройде! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 441.