НУЛЬ, я́, ч.
1. Цифра 0, що означає відсутність величини, а при підставлянні її до іншого числа справа означає збільшення його в десять разів. Сума двох протилежних чисел дорівнює нулеві (Алг., І, 1956, 21); Якщо нам, наприклад, треба записати мільйон, ми можемо поставити одиницю і за нею шість нулів (Наука.., 9, 1956, 5); Вся лінія голови його нагадувала нуль (Коп., Вибр., 1948, 110); * Образно. Десятки разів він пробував умовляти суворовця, але кожного разу наслідки дорівнювали нулю (Багмут, Щасл. день.., 1951, 73).
Нуль ува́ги — ніякої уваги. — Ну, а хто ж таки автор [листа]? — Не знаю. Трішки, правда, догадуюсь, та тільки я нуль уваги в той бік… (Гончар, Тронка, 1963, 20).
2. Умовна величина, від якої починається відрахування подібних до неї величин (часу, температури, тиску і т. ін.). Нерчин вимкнув світло. Стрілка індикатора упала і завмерла на нулі (Рибак, Час.., 1960, 786); Ртуть опустилася до цифри 36 нижче нуля (Донч., V, 1957, 440); Був початок квітня, але весна була пізня, вночі термометр показував нижче нуля (Дмит., Розлука, 1957, 265).
Нуль-нуль: а) уживається після називання години на означення точного часу: саме о такій-то годині й ні на хвилину пізніше або раніше. — Добро! Значить, будеш, Толю, на причалі о чотирнадцятій нуль-нуль (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 84); б) у деяких спортивних змаганнях означає, що жодна з команд не дістала переваги у грі.
3. У дореволюційній школі — найнижчий бал оцінки знань, поведінки. Нулі та 1.. ставлять часто, але й зачеркують хутко, і ніхто того особливо не боїться, хоч не раз "для годиться" плачуть і просять зачеркнути (Л. Укр., V, 1956, 403).
4. перен. Те, що не має ніякої цінності і значення. Я хотів давно признатися Вам, що наука моя, то нуль (Стеф., III, 1954, 81); — Без неї [матері] ти, хлопче, нуль у всесвіті. Розшолопав? Круглий нуль — з власного гіркого досвіду свідчу (Гончар, Тронка, 1963, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 454.