НУРТО́ВИЩЕ, а, с. Те саме, що вир. Вони то задихалися від нестерпної тісняви.., то їм хотілося зануритися ще глибше в дике людське нуртовище (Загреб., Диво, 1968, 110); О, як страшно тебе [совість] не уздріти, загубити в нуртовищі справ. Це — як смерть (Кор., Поезії, 1967, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 456.