НУРТУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Те саме, що нуртува́ти. Чую — хтось поруч повторює Слова про людину, що нуртується на землі… (Кор., Вогонь, 1968, 74); А коли остання звістка З фронту прилетіла.., — Мати оніміла. Щось горіло, нуртувалось У душі на денці (Воронько, Тепло.., 1959, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 456.