ОБ’ЄКТИВО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до об’єктивува́ти. При аналізі внутрішньої стильової структури творів "Всеукраїнського Остапа" слід враховувати не лише його авторську індивідуальність, а й характер контакту, встановленого з читачем.. Цей зв’язок широко об’єктивований у самому індивідуальному стилі творця усмішок (Рад. літ-во, 1, 1971, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 496.