ОБ’Ї́ЗДИТИ1, ї́жджу, ї́здиш, док., перех. Їздячи, побувати в багатьох місцях, відвідати багатьох людей і т. ін. Бесіда ставала легкою і невимушеною, знайшлися спільні знайомі у Києві і по Чернігівщині, яку Шевченко об’їздив уздовж і впоперек (Тулуб, В степу.., 1964, 44); Він двадцять років плавав по морях і океанах і об’їздив усі світові порти (Смолич, День.., 1950, 22).
ОБ’Ї́ЗДИТИ2 див. об’їжджа́ти2.
ОБ’ЇЗДИ́ТИ1див. об’їжджа́ти1.
ОБ’ЇЗДИ́ТИ2 див. об’їжджа́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 509 - 510.