ОБА́ПОЛИ, присл., прийм., рідко. Те саме, що оба́біч. Розлогий український степ широко розкинувся обаполи — рівний і плаский (Смолич, Світанок.., 1953, 488); Ячмені якось ураз сполохано розбіглися обаполи понад лугом, що горнувся до греблі (Мушк., Серце.., 1962, 7); Той день настане, Здобута кровію пора, Коли воскресне, наш Богдане, Народ обаполи Дніпра (Рильський, II, 1960, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 463.