ОБА́ПОЛОК, лка, ч. Невеликий обапіл. Люди.. кинулись до роботи: поскочували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (Н.-Лев., IV, 1956, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 463.