ОББІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОББІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех. Обмазувати білою глиною, крейдою, вапном і т. ін.; білити (у 1 знач.). Солдати почали готувати маскувальні халати, оббілювати крейдою автомати (Автом., Щастя.., 1959, 156); Діждали весни, — город обкопала [Мотря], скопала, засадила; хату вимазала, оббілила (Мирний, І, 1949, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 466.