ОБВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обва́жити. За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (Граб., І, 1959, 556); З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (Коцюб., II, 1955, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 467.