ОБВАЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВАЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Обгороджувати валом, щоб запобігти розмиванню або затопленню водою, для затримання стічних вод і т. ін. Зараз механізатори і колгоспники обваловують річку Турунчук, щоб відгородити нові поля від весняної повені (Рад. Укр., 10. XII 1953, 3); — А тепер усі виноградники нашої бригади зрошуються. Обвалували в ущелині басейн і з гір збираємо туди стічні води (Хлібороб Укр., 11, 1963, 18).
2. іст. Обносити, оточувати захисним валом. Поляки хоч і встигли вже обвалувати з усіх боків свій табір, але настрій від цього не поліпшав: вони вже перестали погрожувати козакам (Панч, Гомон. Україна, 1954, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 468.