ОБВУ́ГЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБВУ́ГЛИТИСЯ, литься, док. Покриватися шаром вугілля внаслідок дії вогню; обгоряти. Книжки не хотіли горіти, обвуглювалися по краях (Полт., Повість.., 1960, 389); // Перетворюватися на вугілля. Дрова, перш ніж згоріти, обвуглюються, тобто перетворюються у вугілля, — значить, і в них міститься вуглець (Уроки.. хіміка, 1956, 40); // перен. Ставати темним, шерхлим під дією сонця, вітру (про шкіру відкритих частин тіла). Юрко схуд і посуворішав. Обличчя потемніло, ніби обвуглилось на сонці (Коз., Вибр., 1947, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 475.