ОБВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВЕРТІ́ТИ, верчу́, ве́ртиш, док., перех., розм., рідко. Обмотувати, обв’язувати чимось що-небудь; обвивати. Нарвало хлоп’я довгого бадилля з латаття.., поламало його дрібно, неначе разки зеленого намиста, обвертіло тими разками шию (Н.-Лев., І, 1956, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 473.