ОБВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех. Вішати що-небудь у великій кількості або на значній площі, поверхні чогось. Браму треба буде обвішати флагами (Фр., III, 1950, 190); Він перший обвішав Асканію своїми дотепними шпаківнями (Гончар, Таврія, 1952, 271); // Закривати чим-небудь висячим; завішувати, запинати. Театр мав бути на ганку, що виходив на подвір’я. З боків ганок обвішували простирадлами (Смолич, II, 1958, 19); Степанида Сидорівна обвішала вікна гарними завісами (Н.-Лев., І, 1956, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 473.