ОБГРУНТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГРУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Висувати на потвердження чого-небудь переконливі докази, факти і т. ін.; аргументувати. Говорити — це значить думати вголос, це значить розвивати, формулювати, обгрунтовувати свою думку (Рад. психол. наука.., 1958, 230); — Ні, дозвольте. Я хотів зауважити, що це надзвичайно цікаво, хоч у нас є кілька аргументів, якими хотіли б обгрунтувати протилежну точку зору (Довж., І, 1958, 466); // Те саме, що мотивува́ти. Обгрунтовувати ту чи іншу поведінку можна і треба і теорією, і історичними довідками, і аналізом усієї політичної ситуації, і т. д. (Ленін, 11, 1970, 233); Згідно з рецептом Сулімана повинен [Безбородько] за три тижні взяти шлюб з Катериною.. Чим обгрунтує таку нетерплячку? (Вільде, Сестри.., 1958, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 480.