ОБГРУНТУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. обгрунтувати. Назріла необхідність теоретичного обгрунтування тих закономірностей, які виникають у зв’язку з широким застосуванням принципу матеріального стимулювання (Ком. Укр., 3, 1966, 58).
2. Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось. Об-грунтування тої пропозиції були хисткі, мали дивовижні тріщини та пропуски (Ле, Право.., 1957, 289); Робота білоруських палеогеографів дає деякі обгрунтування для шукання в республіці нафти та інших корисних копалин (Веч. Київ, 13.ІІ 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 480.