ОБДАРО́ВАННЯ, я, с. Те саме, що обдаро́ваність. Це був художник величезного обдаровання (Ю. Янов., II, 1954, 120); — Щоб природою володіти, як цього вимагає наш час, то треба теж мати велике обдаровання! (Ле, Право.., 1957, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 481.