ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. обди́вляться; док.
1. перех. Уважно розглядати кого-, що-небудь, з усіх боків; оглядати. Дівчата обдивляються її, хвалять стьожки, намисто, серги (Мирний, III, 1954, 32); Тривожно озиралися [біженці] назад, на далекі дими, обдивлялись високе синє склепіння ранкового неба (Коз., Гарячі руки, 1960, 139); Він негайно обдивився подарунок, велосипед йому дуже сподобався (Ю. Янов., II, 1954, 58); // Послідовно розглядати що-небудь з певною метою. Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятись місто (Сам., II, 1958, 322); Обійшли [школярі] в Москві усі музеї, Обдивились пам’ятки старі (Бичко, Простота, 1963, 100); Гордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась поглядом недбалим (Бажан, Роки.., 1957, 273); // Ретельно розглядати що-небудь з метою обстеження, виявлення чогось; обстежувати. Тихович пильно обдивляється кожний корінець, підсовуючи інколи під побільшуюче скло (Коцюб., І, 1955, 206); Чемериця.. оглянув кран. Спочатку обдивився поворотний вінок, шестерні і циліндри (Коцюба, Нові береги, 1959, 222).
2. неперех. Дивитися навколо себе; роздивлятися на всі боки. Стояла Мотря у кущі калини і обдивлялася навкруги (Мирний, IV, 1955, 170); Вже можна було обдивитися, куди ми приїхали (Панч, На калин. мості, 1965, 27); Каленик Романович сів, обдивився навколо (Сенч., На Бат. горі, 1960, 15); // перен. Звикати до певного місця, середовища, оточення і т. ін.; призвичаюватися, освоюватися. Майже всю першу зміну Голубар обдивлявся, вивчав місця праці (Ле, С. Голубар, 1950, 51); — Ех, Хомо! — з прикрістю вигукнула Люба.. — Нічого ти не розумієш!.. — Ну, поїхала! Просто я ще не обдивився (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 482.