ОБДРЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обдря́пати. [Жандарм:] Ба, що се у тебе, Миколо, таке лице обдряпане? (Фр., IX, 1952, 104); * Образно. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір’ям до батька (Коцюб., II, 1955, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 483.