ОБЕРЕ́МОЧОК, чка, ч. Зменш. до обере́мок. Максим.. кинув коняці оберемочок сіна (Л. Янов., І, 1959, 136); Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося все необхідне: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці (Тют., Вир, 1964, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 489.