ОБЕРТА́С, у, ч., розм., рідко,
1. Те саме, що поворо́т. Забрав [Михайлик] у неї ковзани, присвиснув і, хизуючись, помчав.. з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози і верби (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 161).
2. Швидкий танець з різкими поворотами. Музика заревіла, а він гей з нею в обертаси (Укр.. казки, 1951, 331); * Образно. Над залитим піною баркасом Піде [вітер] скакать скаженим обертасом (Бажан, Роки, 1957, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 490.