ОБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех.
1. від кого — чого, із спол. щоб і без додатка. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого. Пішов лис до царя і каже: — Ваша величність, дозвольте мені завідувати курниками і оберігать курей од ворогів (Укр.. казки, 1951, 68); Тільки один димар нагадував, що то.. людська оселя, що оберігала людей од звіра й од лихої години (Мирний, І, 1949, 178); // Дбайливо доглядати, піклуватися, запобігаючи чому-небудь небажаному, небезпечному. Сагайду — особливо під час бою — оберігали пильніше, дбали за нього ретельніше, ніж за Кармазина (Гончар, III, 1959. 374); Федір був у сім’ї єдиною дитиною.. Його ретельно оберігали, щоб він, боронь боже, не змерз на морозі і щоб йому не стало жарко на сонці (Ткач, Арена, 1960. 89); Я й тебе обережу, як братик сестрицю (Кв.-Осн., II, 1956, 47); // Запобігати пошкодженню, псуванню, руйнуванню. Доглядатиму, стерегтиму, оберігатиму тепер той лісок — і вдень, і вночі (Л. Янов., І, 1959, 353); Необхідно дбати про чистоту і збереження напрямних станин [верстата], тобто оберігати їх від забоїн, подряпин, корозії (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 140).
Оберіга́ти сон (спо́кій) — не дозволяти турбувати кого-небудь під час сну, відпочинку і т. ін. Мати оберігала сон Михайликів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21); Стояв [Фока] біля хати, оберігаючи спокій отамана (Гжицький, Опришки, 1962, 168).
2. Стежити, наглядати за збереженням, цілістю, недоторканністю і т. ін. кого-, чого-небудь; охороняти, стерегти. Вона [рота] нестиме караульну службу: охоронятиме бойовий прапор училища, склади, словом, оберігатиме все те, що треба оберігати (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43); Соцького Кирила прислано з волості за нею, щоб доставив на місце — провів і оберіг її в дорозі (Мирний, III, 1954, 67); // Дбати, піклуватися про збереження, цілість і т. ін. чого-небудь. Оберігаючи свою коштовну здобич, Сагайдачний рушив на Січ Азовським морем (Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).
3. перен. Бути перешкодою для негативних дій, впливів і т. ін. Суворість оберігала його горду душу від марнолюбства й суєти (Довж., Зач. Десна, 1957, 368); Він [лист] колись таку приніс любов, Яка мене оберегла від смерті (Дмит., Київські кручі, 1962, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 489.