ОБЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБЖИ́ТИСЯ, иву́ся, иве́шся, док.
1. Звикати до життя на новому місці, в нових умовах; освоюватися. Минали один за одним роки, обживалися криворіжці на уральських шахтах (Ле, С. Голубар, 1950, 67); Се вже більш місяця, як я тут сиджу, привикла вже трохи, обжилася (Л. Укр., V, 1956, 390); // Звикати до нових умов, обставин життя, освоюватися з новими людьми. — Піднесло того Йосипенка з сватанням. Я його ні капельки не любила.. Думка: обживемося, звикнемо одно до другого (Мирний, III, 1954, 171).
2. Придбавати предмети побуту, господарства і т. ін.; ставати заможнішим. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Кв.-Осн., II, 1956, 139); — Хазяйство розвів [Йонька], обживається, а кому воно потрібне? (Тют., Вир, 1964, 454); Обжилися ми.. з Зіною, потроху на ноги встали. Приробили грошенят (Логв., Давні рани. 1961, 103).
3. тільки недок. Пас. до обжива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 497.