ОБКА́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обка́пати. На столі — коробка сірників і заяложений, обкапаний воском ліхтар з недогарком свічки (Вільде, Сестри.., 1958, 21); Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв’язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Кучер, Прощай.., 1957, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 510.